Як же вони мене сьогодні дістали, це просто ууууу.
Мене так і поривало щось нехороше комусь із них сказати. А чому так? Вони ж наче бідні і нещасні люди. Як би не так - брехати їх гарно навчили - ото і вся бідність.
Я ще розумію - коли пройшов - поспівав - отримав копієчку. Тут є смисл і праця, вклад сил і таланту (хоча б відносного). Але коли просто пройшов, пожалівся на життя - і отримав копієчку - то це вже занадто. Особливо коли ще й прибрехати нехило, сльозу витягнути.
Тепер сама історія
Сидів у вагоні, слухав своє музло, нікого не чіпав. Тут в потяг заходить бабця в червоній курточці і з ціпочком. Років так 60-70 і починає свою казку:
- попала в аварію: струс мозку і роздробило ногу в стопі і 3 переломи;
- в (увага!) обласній лікарні зробили операцію за 4 її пенсії, вставили 3 спиці, 6 болтів і ще чогось;
- нема грошей на ліки та нову операцію - щоб залізо повитягати.
- в Полтаві в обласній лікарні немає травматологічного відділення;
- в минулому році вона розказувала ту саму байку (ми з мамою згадали - 100%);
- після операції з однією паличкою не ходять - тим більше не їздять по потягах.
Кременчуцька ПАНОРАМА
Телерадіокомпанія ВЕЖА
Закінчення
Потім іще всякі ходили - то співали то ще що, але така нагла брехня як ця "травма" мене просто бісить.
Немає коментарів:
Дописати коментар