вівторок, 26 березня 2013 р.

Весела подорож Автолюксом

Всім привіт, я знову на лінії :-)

Нещодавно, в дні раптового значного снігу і завірюхи, довелося мені їхати Автолюксівським автобусом з Києва на Полтаву. І весела виявилася поїздка!
Спочатку ми цілу годину чи навіть і більше вибиралися з Києва, не враховуючи того що сам автобус подали на посадку із запізненням у 20 хвилин, потім повільно їхали Борисполем. А потім, недалеко від села Панфіли, з’їхали в кювет і намертво там застрягли. Косо-криво, але не перекинулися - і то добре.
В самому з’їзді в кюват нічого осболивого - дорога слизька, якась явно особливо небезпечна ділянка дороги: за 200 метрів до нас так само з’їхав в кювет аналогічний автобус іншої турфірми, поряд з нам вантажівка стукнулася у відбійник, а метрів за 300 попереду нас розвернуло величезну фуру. Фотографій я на жаль не зробив бо було темно і до того ж фотоапарат був у мене майже весь час в багажі.
Сама аварія сталася так: їдемо-їдемо, потім шшшшшшш, потім автобус накреняється, з лівої сторони місць крики "аааа-а-аа" і ми в кюветі, народ трохи панікує, але швидко всі більш-менш заспокоюються:
  • кут нахилу не більше 20 градусів але відчутний;
  • автобус міцно засів і не хитається але всі всеодно перейшли на ліву сторону;
  • бортпровідниця дала воду і стаканчики страждущим
  • бажаючих вийти негайно швидко запевнили що там холодно а тут світло і опалення працює - двигун не заглох;
  • двері всі з правої сторони були заблоковані снігом- довелося вилазити через вікно водія. Воно велике і зручне.
Тепер сама весела частина розщповіді - "п’яний навігатор".
Недалеко від мене сидів якийсь дядько і в принципі нікого не чіпав. До аварії. А потім він очунявся і його прорвало. Схоже він сів в Борисполі, так як досить довгий час вважав що а) він знаходиться в літаку; б) він винен що літак попав в аварію / змінив курс / накренився. Через деякий час ми йому все ж сказали що помилився ти дядьку, ти в автобусі, Геракл ти наш. Але він всеодно вважав виключно себе винним в аварії, навіть почав рахувати скільки ж то може коштувати цей автобус - двадцять тисяч чи тридцять. І постійно залипав на одних і тих же фразах: "Ні, ну я знаю що я дурак, ну знаю я що не сильно розумний" - і по 5 разів підряд як заївша пластинка. Що візьмеш з п’яного :-). Але потім йому приспічило кудись іти, а слід зазначити що місце його було якраз навпроти центральних дверей автобуса - там така яма і ступеньки вниз. Так от, сталося те що  й мало статися - він тільки встав з крісла так одразу в ту яму і гепнувся. Всі конешно його обругали негарними словами - мовляв, ідіот, автобус нам перекинеш. І засадили назад, на законний трон. І тільки-тільки відволіклися як він знову вниз - бу-бух! Ну тут ми вже проржалися трохи. Я допоміг йому вилізти, сісти і підняв йому ручку крісла щоб він в майбутноьому за неї тримався. Далі я вже не пам’ятаю, здається ще раз падав, але вже не так яскраво як минулі. Потім він зрештою всіх дістав і ми його з автобуса виперли, на свіже повітря, до наряду міліції. Дивно але міліціонери чомусь льотчика не захотіли в своє авто сажати ;-). Але на цьому історя з ним не закінчилася, хвилин через десять він почав ломитися назад у автобус - мовляв телефон забув. ніхто його не пустив, тричі він нам потрібен, але зайшла бортпровідниця, молода дівчина, шукати телефон. Не знайшла, зате знайшла майже допиту пляшку коньяку, ох вона і сердилася! "Я йому зараз цією пляшкою по голові надаю!", вона ж вирішила що телефон у нього а в автобус він хотів зайти за пляшкою! Логічно досить вирішила, я її цілком розумію :-). Потім вона ще двічі заходила шукати телефон - він свого номера пригадати не може, тому набрати його не було можливості. І якраз в час третьої експедиції йому подзвонила його жінка. Бортпровідниця взяла трубку і почала пояснювати що він ен може підійти до телефону, який інтимний момент, бортпровідниця думала що він уже на Пирятин поїхав, ми йому сказали що телефон він в Києві на автовокзалі згубив :-). І поки вона розмовляла з дружиною п’яного мужика з передньої сторони автобуса доповіли що мужик-то ось він! Передали йому слухавку з гучно і смачно сказаною фразою "Передайте телефон цьому п’яному кренделю!" :-D. Кінець веселощів :-)

Далі всі вже потихеньку пороз’їзжалися попутками хто до Пирятина хто на Харків хто ще куди. Міліція ловила попутки і сажала людей потроху. Ми залишилися вп’ятьох і міліція перестала кого-небудь зупиняти. Я пішов, накричав на водія автобуса щоб вирішував питання з нашою доставкою, він пішов попинав міліцію інам все таки зупинили маршрутку якою ми успішно за двадцятку з кожного (добровільно) дібралися до Пирятина. Там ми сіли на автобус що застряв за 200 метрів до нас і доїхали в теплі і комфорті до Полтави. Той автобус витягли а наш ні, кажуть наш і в новинах показували. Витягати приїхала пожежна машина. Наш автобус схоже дуже гарно вляпався.
Автолюкс обіцяв що сідайте до конкурентів по наших квитках, але обіцянка обіцянкою а їхали за окремі гроші. В принципі конкуренти ведуть себе зрозуміло - хтозна чи компенсує Автолюкс :-)

І, закінчуючи свою розповідь, скажу що взагалі поїздка була позитивна - купа нових свіжих вражень і пригод.