Віршик про мову

Моє мистецтво 11-го класу школи.
Задали нам написати вірша про мову.
Я старався :-)
Такий бред получився, ого-го! :-)


Я знаю мова - то є слово!
Вона бринить в устах в усіх.
Вся наша мова - загадкова,
Незрозуміла вся - як світ!


Вчимо ми мову - а навіщо?
Щоб гарно розбирать слова?
Ні - це не так!
Вчимо ми мову, щоб бути разом з усіма!

Всі ми живем на Батьківщині.
Тут рідну мову знать - святе.
Святе, бо наше тут коріння,
Майбутнє наше тут зросте.


Без мови будем ми безрідні,
Безправні в світі цім смутнім,
Не зможем жить на Батьківщині,
Бо втратим душу ми тоді...


А як же без душі прожити?
Це справжня мука, майже смерть.
Душа - це серце у людини,
Як втратиш - вже не повернеш.


Мова - то скарб свого народу,
Її потрібно зберігать.
Від посягань різного роду,
Також постійно захищать.


Без захисту вона загине,
Помре вона в польоті літ,
То ж захищайте мову рідну
Щоб в Батьківщині своїй жить


Останні два куплети - явно дописані пізніше, наспіх і не в тему.
Щось я підозрюю що там на конкурс великий вірш потрібен був :-)
Переписав би зараз два останні куплети, але якось самому собі копірайт не хочеться порушувати.
Хай вже буде як є.