Пікнік 14.10.2009

Знову відвідав концерт гурту Пікнік. Не дивлячись на епідемію, його не відмінили.

Концерт був цілком гарний, з минулого разу змінили відео та сцену. Додали магніт, додали пару нових персонажів, як то: жінка з блимаючими цицьками і гіперболоїд.

Були власні особливі інструменти, була гарна атмосфера.
З деякеих висновків - в полтавському листопаді звук значно кращий за київський будинок офіцерів.

Ходулісти рулять :-)

Ubuntu 9.10

Проапгрейдився до нової версії Ubuntu. Перше враження: супер.
Цього разу апгрейд був майже абсолютно гладким: нічого не впало, дещо просто переналаштувалося (аплет який читає температурно-вентиляторні дані з сенсорів).

Заодно почистив міріади програм які "встановив подивитися та забув видалити".
Сама процедура оновлення тривала досить довго:

• годин 10-15 вантажилися ~2,3-2,4 Гб оновлень;
• 1,5-2 години ці оновлення встановлювалися в систему (1960 пакетів);
• 1 година на перевірку чи все основне нормально працює.

Ітого: ~15 годин

Здається стало швидше працювати, пропали деякі дрібні проблеми з GUI, нових проблем не наплодилося.

Оновився Firefox до 3.5, додався переклад деяких програм (зокрема порадував KeePassX). Eclipse оновився до 3.5.1, а моя власноруч встановлена версія 3.5 перестала нормально працювати: неможливо іноді(!) натиснути мишкою по кнопці в діалозі ("Next", "Finish").
Причину цього дива я збагнути не можу, це при тиму всьому що Ubuntu-версія працює без проблем.

Ще одна важлива штука - у всіх меню Eclipse пропали значки. Спочатку я думав що проблема з самим Eclipse, але виявилося що він ні при чому (три різні версії пробував - скрізь не було значків). Потім думав може щось не так з JVM, але й тут нічого толкового не вийшло зробити. Нагуглити також нічого не вийшло, тому почав колупати Ubuntu. Розколупав: за замовчуванням значки в меню вимкнені.
Питання до розробників: для чого таке замовчування? Кому вони заважали?

Новинка: Центр програмного забезпечення. Це чергова переробка менеджера програм. Cтало зручніше і, що важливо, інтуїтивніше. Все частіше й частіше надаю йому перевагу замість aptitude.

Головний висновок: фактично нічого не зламалося, можна апдейтитись.

Кам'янець-Подільський - Terra Heroica 2009

Побував нещодавно я в Кам'янець-Подільському та в Хотині, якраз потрапив на фестиваль Terra Heroica 2009.

Кам'янець-Подільський

Гарне чисте місто, поділене як на мене на дві частини - старе місто і все інше. Може є й інший правильний внутрішній розподіл, але в мене не було ані хвилинки часу досліджувати деталі. Народу через фестиваль в місті було безліч, особливо в старому місті. Що гарно - це що там дуже багато молоді, не тільки через фестиваль а й по причині великої кількості навчальних закладів як на 100-тисячне містечко. Молодь заполонила все.
Ще сподобалися приємні ціни та гарний сервіс: таксисти не дерли страшну ціну за свої послуги, а продавщиці не грубили і не хамили. Досить культурне місто. Єдине, здалося мені що багатувато гопників, але то мабуть наслідок великої кількості молоді.

Самі круті в місті дві речі - огроменний каньйон і фортеця. Одне гарне своєю природністю, інше - старовинністю. В каньйон я не спускався (лише по мосту переходив) а от фортецю відвідав. Досить непогано, з особливостей: бував там ув'язнений Кармелюк і втік звідти, заодно в фортеці ще є й місцевий краєзнавчий музей (як на мене трохи не гармонує), квитки що купив на вході здаєш назад (явно щось там нечисто), з фортеці видно кам'яний сонячний годинник.

Terra Heroica

фестиваль проводиться вже вп'яте але я, звісно, на ньому вперше. Люди, коні, костюми, стрільба і битва. Це основна коротка характеристика. Ходять лицарі, козаки, пікінери й мушкетери. Як українці так і іноземці. Вдень ходять по вечерам в генделиках сидять. До речі, ввечері в цих генделиках вільне місце було знайти ого-го як складно. Навіть на вулиці було занято, не те що в середині.
На жаль я не потрапив на багато всіляких вистав і битв, але бачив головну з них - інсценуацію битви Богдана Хмельницького. яка саме битва інсценувалася я не пам'ятаю, навіть є підозра що там трохи покривили душею і битви насправді не було. Не мені судити, не будем в стилі "не читав та осуждаю". Битва. Битва була насичена але все це було погано видно. Вона проходила під стінами фортеці а зі стін глядачі все це спостерігали. Стіни були не огороджені і доводилося стояти на самому краю за пів метра до обриву (а народ ззаду напирає!). Билися в людей на городах (їм, до речі, за використання городів ще й заплатили, о, які молодці). Ми прийшли місця займати за годину до основного дійства - і правильно зробили. За 20 хвили вже було яблуку впасти ніде. Ну що я все про те як ходили, про битву-то пора. Значить було так: справа йшли козаки а зліва їх вороги. Спочатку побалакали, неподілили й почали стрілятися. Потім забігали на конях, потім в наступ пішла піхота. Весь цей час гармати луплять, димлять постріли. Час від часу там щось вони знову домовляються але не виходить миру чи чиєїсь перемоги. Потім спалили хату на березі річки - апофеоз задимлення. Скінчилося все начебто миром дружбою жувачкою.

Трохи про організацію: нормально, міліція не пускала в поле битви нікого хто до неї не причетний, не було перил на стінах (це трохи логічно - все-таки історична пам'ятка, всеодно ніхто не впав здається). Всю битву коментували, але, як на мене - занадто тихо.

Ще ми дивилися парад військ - кіннота і піхота ходили й красувалися. Співали своїх бойових пісень а деякі особливо круті мали ще й свого барабанщика.

Дрібні примітки: всі ці дні то тут то там час від часу гримали гарматні постріли, поряд з фортецею та в ній самій жили учасники дійства, був ще фестиваль лучників та бійців.

Хотин
Гарна величезна фортеця побудована турками, українцями, молдованами і ще невідомо ким. Значно краща за Кам'янець-Подільську - більша, потужніша. Має зовнішні редути довжиною більше кілометру та внутрішні, де засідали коли ворог проривав зовнішні. До великої вітчизняної війни там була мечеть а зараз церква (при відступі радянські війська підірвали мечеть, бо з неї було видно навіть Кам'янець-Подільський).

Дрібні примітки: також збирали продані квитки, було лише 2 екскурсоводи на всю фортецю.

Якщо їхати в Кам'янець, то обов'язково і в Хотин та навпаки.

P.S. "Скоро" ще й з Хотина пару фото додам.

Спробував термінал самообслуговування

Скористався сьогодні терміналом самообслуговування в Приватбанку.
Скористався і проникся задоволенням - швидко, зручно й безпроблемно. Операція зайняла приблизно хвилину починаючи від вибору дії і закінчуючи друком чеку.

Переваги	Недоліки
швидкість - я з автоматом працюю швидше ніж з касиром; безпека в тому сенсі що я один беру участь в операції; нема черги - бо, я так розумію, мало хто вміє ними толком користуватися.	безпека в тому сенсі що мені потрібно вводити пін-код; ненадійність - цей автомат більше 3 місяців простоював; недовіра - якщо затягне гроші і вимкнеться.

Буду тепер завжди намагатися скористатися цим автоматом, але завжди буду трохи турбуватися через його недоліки.

Іще маленьке враження, ледь не забув: чек там здоровенний, в гаманець навіть вдвічі складений не вліз. А з самого автомату - випав на підлогу, вони там чи то не здогадалися чи то забули зробити тримач для надрукованого чеку, він звідти просто "вилітає".

Ручка з серпом і молотом

Чому я не в першому класі? Ааа, я теж бажаю ручку з серпом і молотом!

Комуністичні букварі

“Портрети Симоненка вклеїли в букварі першачків” – пише “Газета по-українськи” про те, що українським першокласникам 1 вересня роздали 300 тисяч наборів шкільного приладдя з символікою Компартії. У кожному – буквар, зошит із каліграфії, ручка з серпом і молотом.

Видання пише, що є інформація про те, що Партія регіонів також роздаватиме діятм зошити із зображенням свого лідера Віктора Януковича, на кожен регіон надрукували 5-10 тисяч примірників , пише Газета по-українськи.

BBC

Поганий редактор Blogger

WYSIWYG-редактор в Blogger на рідкість незручний.
Чому, коли я вставляю фото, воно завжди вставляється на початку?
Чому попередній перегляд ніколи не співпадає з реальністю?
Чому фото так калічно розміщуються?
Отак от :-)

Мемуари моря '09

Відпочиваю на морі, відчуваю як щодня краще і краще.

День 0: "Кидок турагенства"
Одним із головних критеріїв вибору турагенства був транспорт - щоб
їхати нормальним комфортабельним туристичним автобусом, безпечним і зручним. При покупці туру жінка нам сказала що повезуть туристичним автобусом "Еталон". Насправді ж повезли маршруткою Mercedes sprinter. Добре що хоч з двома водіями. Потім, вже на місці, виявилося що на 10 місць в пансіонат приїхало 11 чоловік. Адміністратор це пояснила так: "турфірма замовила місця тільки вчора, і їх було 10". До речі, як ми замовляли - в турфірмі наголошували що там куди ми збираємося є тільки 3 двомісних номери. На місці ж виявилося що все це фігня - в нашій групі їх було 4 і явно могло бути й більше.

День 1: "Поселення і перший день на морі"

Поселили нас швидко і без проблем. Заразом ознайомивши із прилеглою територією та розпорядком дня. Сніданок на 8, обід в 13 і вечеряти в 18. Щодня на вибір або 100 мл вина (портвейн "777" білий та чеарвоний, там'янка) або біле морозиво в стаканчику. Також можна безкоштовно поїхати в одну з двох екскурсій на вибір - в вечірню Ялту або в музей катастроф в храмі. На території є 3 туалети, 1 цілодобовий душ з холодною водою і два з гарячою, але вони з 11 до 19, потім закриваються.
Годували гарно, їжа свіжа, смачна і її достатньо. М'ясні, молочні, мучні продукти, овочі та фрукти, каші, супи, чаї, компоти, повний раціон :-).
Море і пляж чисті, людей не дуже багато. В нас є два посвідчення на безкоштовні шезлонги, пластикові нові, звичайного формату. Пляж чистий, ходять, як завжди торговці і всякі рекламувальники туризму. Вода в морі чиста і прозора, єдине що погано - так це сонцезахисні креми, бо вони роблять воду біля берега масною, а камені на дні - липкими.



День 3: "Музей катастроф"
З'їздили на екскурсію в музей катастроф на водах та до храму. Музей не дивлячись на досить значні кошти в нього вкладені, виявився поганим. Там зроблена цікава атмосфера нутрощів затопленого корабля, в кожному залі по проектору, але експонатів - мало. Я в сказав зовсім мало, трохи водолазних скафандрів, фотографії на стінах та власне і все. Ще музей має гарну оглядову площадку на море. Висновок: відстій повний.
Далі, там поряд є храм для моряків. Храм московського патріархату, новий, красивий, із хитрим хрестом - об'ємним. До речі, що мене роздратувало так це те що ні в музеї ні в храмі не можна фотографувати. Жиди. :-)
Ввечері посокрушалися про програш нашої збірної туркам (за них ще якісь козли і вболівали) та й лягли спати.


















День 4: "Берегові рибки"
Біля берега плавають різні рибки. Розпізнати серед них однозначно вийшло тільки бичків. Ще одна була схожа на оселедця і ще якась з білою смужкою. Всі риби - чудові маскувальниці, коли причаяться то практично зливаються з дном. Всі намагаються бути камінчиками. Бички один в один як річкові піскарі, тільки темніші.
Перший раз узяли з собою матрац, важко щось додати.
Вечором зацінили місцеві коктейлі. Смачні і досить дешеві (приблизно як в Полтаві)

День 5: "День моря".
Ніяких екскурсій. Ніякого денного сну. Море-море. Взяли сьогодні маску, рибок біля каміння немає :-)

День 6: "УАЗ, Джур-джур та літаюча тарілка"
самий насичений подіями день. В 9 годин ранку ми поїхали УАЗиком на Джур-джур. УАЗ - звір машина, легко й невимушено вибирається на самі неймовірні вершини, їде по місцям де і пройти-то складно. Їхали ми ті 10-12 кілометрів десь пів години, з однією зупинкою на фотографування. Дорога спочатку була гарна, не дуже давно заасфальтована, без ям і вибоїн. Вздовж дороги тягнуться виноградники і просто дерева. А потім... Ми звернули вбік, на звичайну грунтовку. Спочатку, поки їхали по селу, все було нормально, згодом водій різко звернув вправо і зупинився перед якимось високим (~2м) і крутим (~70¤) горбом. УАЗик, взревнувши двигуном, досить легко на нього виїхав. Сумніваюся що хоч один новомодній джип на таке здатен. На гірці було плато з якимись малюнками на заасфальтованій поверхні. Там ми пофотографувалися на фоні машини та гір. Слід замітити що село Генеральське знаходиться в оточенні гір, там чудове повітря і неповторні краєвиди. Ми там бачили дуже багато піших туристів. Зустрілася також і пара груп велосипедистів.
При з'їзді з плато виявилося що на нього є й менш "крутий" заїзд, просто він трохи поодаль і нам прийшлося в робити гак. Далі дорога ставала все гірше і гірше, роздовбана роками не ремонтована грунтовка, на яку час від часу скочується каміння з гірських схилів (сам бачив декілька величеньких каменів). Одне місце взагалі було таке що мабуть тільки досвідчений водій здатен його проїхати навіть на УАЗику: ями і камені в пів колеса + все це під гірку. Доїхали всі в пилюці та з купою вражень.

Сам Джур-Джур теж цікавий, ми їхали не таким маршрутом як усі: звичайний маршрут іти спочатку знизу вверх на водоспад а потім до ванн і повертатися назад тим же самим шляхом. Наш же маршрут - одразу до верхньої ванни і потім пішки вниз. Зручніше й гарніше. Тож перше місце де ми побували - ванна молодості. Хто скупається той помолодіє. Ванна являє собою заглибину десь 1.6-1.7 м де можна окунутися. Вода у всьому водоспаді стабільна: +9, тому я вирішив що мені молодіти й так достатньо.
Наступна ванні - гріха, нічого особливого, водичка гарненько спадає зверху вниз. Третя ж ванна - любові, про неї взагалі мало що можна сказати.
Далі перейшли русло по каменях, подивилися на екземпляр тису ягідного (ядовите дерево) і підійшли до самго головного - водоспаду. Він ніколи не пересихає, самий повноводний водоспад Криму, всі ближчі села п'ють з нього воду, тому купатися там не можна. Стоять охоронці з матюгальником і ганяють: "Не заходьте в воду", "Вийдіть з-під каміння". Надивившись, надихавшись і нафотографувавшись з водоспадом ми пішли до місця збору. Попригощали нас там безкоштовною рекламною порцією порошкового вина, ми сіли в УАЗ і поїхали. Гарно було. По дорозі ще заїхали набрати води в джерелі, вода звичайна, не мінеральна, я просто напився і все.











День 7: "Барани"
День примітний тим що ми бачили на нашій базі стадо баранів. Вони бекали, боялися, какали і пісяли. Веселі такі баранчики, майбутні шашлички.

День 8-9: "Нічим не примітні"
Просто відпочинок. Пляж, пиво, вино, пахлава. А також більярд і знову барани.

День 10: "Востаннє. Баранячий шашлик"
Вперше спробував баранячий шашлик. Смачно приготований, з свіжою цибулькою (IMHO краще жарена), кетчупом, кропом і пивком. Єдиний недолік - що від них віддавало якимось пір'ям. Не знаю чи так повинно бути, але загалом я лишився задоволеним.

День 11: "Додому"