Весела подорож Автолюксом

Всім привіт, я знову на лінії :-)

Нещодавно, в дні раптового значного снігу і завірюхи, довелося мені їхати Автолюксівським автобусом з Києва на Полтаву. І весела виявилася поїздка!
Спочатку ми цілу годину чи навіть і більше вибиралися з Києва, не враховуючи того що сам автобус подали на посадку із запізненням у 20 хвилин, потім повільно їхали Борисполем. А потім, недалеко від села Панфіли, з’їхали в кювет і намертво там застрягли. Косо-криво, але не перекинулися - і то добре.
В самому з’їзді в кюват нічого осболивого - дорога слизька, якась явно особливо небезпечна ділянка дороги: за 200 метрів до нас так само з’їхав в кювет аналогічний автобус іншої турфірми, поряд з нам вантажівка стукнулася у відбійник, а метрів за 300 попереду нас розвернуло величезну фуру. Фотографій я на жаль не зробив бо було темно і до того ж фотоапарат був у мене майже весь час в багажі.
Сама аварія сталася так: їдемо-їдемо, потім шшшшшшш, потім автобус накреняється, з лівої сторони місць крики "аааа-а-аа" і ми в кюветі, народ трохи панікує, але швидко всі більш-менш заспокоюються:

• кут нахилу не більше 20 градусів але відчутний;
• автобус міцно засів і не хитається але всі всеодно перейшли на ліву сторону;
• бортпровідниця дала воду і стаканчики страждущим
• бажаючих вийти негайно швидко запевнили що там холодно а тут світло і опалення працює - двигун не заглох;
• двері всі з правої сторони були заблоковані снігом- довелося вилазити через вікно водія. Воно велике і зручне.

Тепер сама весела частина розщповіді - "п’яний навігатор".
Недалеко від мене сидів якийсь дядько і в принципі нікого не чіпав. До аварії. А потім він очунявся і його прорвало. Схоже він сів в Борисполі, так як досить довгий час вважав що а) він знаходиться в літаку; б) він винен що літак попав в аварію / змінив курс / накренився. Через деякий час ми йому все ж сказали що помилився ти дядьку, ти в автобусі, Геракл ти наш. Але він всеодно вважав виключно себе винним в аварії, навіть почав рахувати скільки ж то може коштувати цей автобус - двадцять тисяч чи тридцять. І постійно залипав на одних і тих же фразах: "Ні, ну я знаю що я дурак, ну знаю я що не сильно розумний" - і по 5 разів підряд як заївша пластинка. Що візьмеш з п’яного :-). Але потім йому приспічило кудись іти, а слід зазначити що місце його було якраз навпроти центральних дверей автобуса - там така яма і ступеньки вниз. Так от, сталося те що  й мало статися - він тільки встав з крісла так одразу в ту яму і гепнувся. Всі конешно його обругали негарними словами - мовляв, ідіот, автобус нам перекинеш. І засадили назад, на законний трон. І тільки-тільки відволіклися як він знову вниз - бу-бух! Ну тут ми вже проржалися трохи. Я допоміг йому вилізти, сісти і підняв йому ручку крісла щоб він в майбутноьому за неї тримався. Далі я вже не пам’ятаю, здається ще раз падав, але вже не так яскраво як минулі. Потім він зрештою всіх дістав і ми його з автобуса виперли, на свіже повітря, до наряду міліції. Дивно але міліціонери чомусь льотчика не захотіли в своє авто сажати ;-). Але на цьому історя з ним не закінчилася, хвилин через десять він почав ломитися назад у автобус - мовляв телефон забув. ніхто його не пустив, тричі він нам потрібен, але зайшла бортпровідниця, молода дівчина, шукати телефон. Не знайшла, зате знайшла майже допиту пляшку коньяку, ох вона і сердилася! "Я йому зараз цією пляшкою по голові надаю!", вона ж вирішила що телефон у нього а в автобус він хотів зайти за пляшкою! Логічно досить вирішила, я її цілком розумію :-). Потім вона ще двічі заходила шукати телефон - він свого номера пригадати не може, тому набрати його не було можливості. І якраз в час третьої експедиції йому подзвонила його жінка. Бортпровідниця взяла трубку і почала пояснювати що він ен може підійти до телефону, який інтимний момент, бортпровідниця думала що він уже на Пирятин поїхав, ми йому сказали що телефон він в Києві на автовокзалі згубив :-). І поки вона розмовляла з дружиною п’яного мужика з передньої сторони автобуса доповіли що мужик-то ось він! Передали йому слухавку з гучно і смачно сказаною фразою "Передайте телефон цьому п’яному кренделю!" :-D. Кінець веселощів :-)

Далі всі вже потихеньку пороз’їзжалися попутками хто до Пирятина хто на Харків хто ще куди. Міліція ловила попутки і сажала людей потроху. Ми залишилися вп’ятьох і міліція перестала кого-небудь зупиняти. Я пішов, накричав на водія автобуса щоб вирішував питання з нашою доставкою, він пішов попинав міліцію інам все таки зупинили маршрутку якою ми успішно за двадцятку з кожного (добровільно) дібралися до Пирятина. Там ми сіли на автобус що застряв за 200 метрів до нас і доїхали в теплі і комфорті до Полтави. Той автобус витягли а наш ні, кажуть наш і в новинах показували. Витягати приїхала пожежна машина. Наш автобус схоже дуже гарно вляпався.
Автолюкс обіцяв що сідайте до конкурентів по наших квитках, але обіцянка обіцянкою а їхали за окремі гроші. В принципі конкуренти ведуть себе зрозуміло - хтозна чи компенсує Автолюкс :-)

І, закінчуючи свою розповідь, скажу що взагалі поїздка була позитивна - купа нових свіжих вражень і пригод.

Невеличкий похід-прогулянка вздовж Ворскли

Ходили в чора в невеликий похід-прогулянку вздовж Ворскли.
План був "куди дійдемо туди й дійдемо", дійшли далеко, верталися довго :-)

Вийшли з Левади, пройшлися до р. Ворскла - далі близько 1 км йшли по льоду. Було багато рибаків, товщина льоду в ополонці - більше долоні:

Рибак

По дорозі також було 2-3 ополонки вирубані на водохрещу

Хрест з льоду

По льоду ми дійшли майже до мосту - за 100 м до нього вийшли на берег так як льод вже став менш надійним.

Під мостом

За лісом - с. Копили

 Далі ми зайшли ненадовго в с. Нижні Млини, поспостерігали за автобусом "За трезвость", знайшли зупинку з оффлайн-дебатами:

Швиденько дійшли до дамби:

р. Ворскла з дамби

Дамба

І далі йшли вздовж річки. Знайшли старі/невикористані опори ЛЕП з дивними написами:

П'ять опор ЛЕП з написами

Дроти всередині опор скоріше за все компонент громовідводу

Проходячи під дротами можна досить сильно почути як вони похрустують, якось подосліджую цей феномен.

Через деякий час зустріли газовщиків які щось заміряли:

З такою машиною ніяке бездоріжжя не страшне

Коли ми верталися назад вони вже були на іншому березі:

Далі ми йшли просто по красивих місцях, без особливих прикмет.

Розлоге дерево

Тиха спокійна вода

 А потім зустріли водолаза:

Знайдіть на фото водолаза

 І останнє цікаве фото - графіті в тунелі під трасою при виході з Нижніх Млинів:

Бачили ще три зграї диких качок і двох хожих птахів, але їх фотографії на жаль вийшли не надто якісними.
Наш похід тривав близько 7 годин, маршрут я зобразив на Яндекс-картах, 11 км в одну сторону і 10 км по дорозі назад.

Ранкове раптове

Вийшов зранку на балкон і тут.... :-)

Трамвай-проторювач шляху

У зв'язку з снігопадом трамваї ходять "пачками":
спочатку їде потрійний порожній трамвай, він розчищає собою сніг.
Їде періодично зупиняючись, мабуть не так легко сніг чистити :-)
За ним йдуть один за одним звичайні маршрутні.

І цитата в тему:

umfo-> Стою утром, жду трамвай. Снегу навалило и трамваи не могут проехать. И тут, вижу - на горизонте появляется трактор, который чистит рельсы и за ним резво едут 8 трамваев )
umfo-> И сразу в голове начинает играть музыка Вагнера "Полёт валькирий"...

http://bash.org.ru/quote/405413

Updated: провідник в трамваї розмовляв зі своїм знайомим, я підслухав що їм з вересня не платять зарплату і цього року з бюджету не виділили жодної копійки на ремонт трамваїв.
Ремонт іде за кошти що заробили з продажу квитків. Також він казав що ще жодного року такого не було.

Моя думка: цілком схоже на правду, особливо дивлячись на те як часто вони ламаються: за останній місяць я тричі їхав в зламаному трамваї:

• один раз він задимівся;
• іншого разу їхав дуже повільно і сильно гудів (неполадки з двигуном);
• і останнього разу відкрилася кришка батареї опалення.

І взагалі - все в них стріляє, димить і дребезжить. І не дивно, якщо таке ставлення влади до транспортників.

Мемуари моря '09

Відпочиваю на морі, відчуваю як щодня краще і краще.

День 0: "Кидок турагенства"
Одним із головних критеріїв вибору турагенства був транспорт - щоб
їхати нормальним комфортабельним туристичним автобусом, безпечним і зручним. При покупці туру жінка нам сказала що повезуть туристичним автобусом "Еталон". Насправді ж повезли маршруткою Mercedes sprinter. Добре що хоч з двома водіями. Потім, вже на місці, виявилося що на 10 місць в пансіонат приїхало 11 чоловік. Адміністратор це пояснила так: "турфірма замовила місця тільки вчора, і їх було 10". До речі, як ми замовляли - в турфірмі наголошували що там куди ми збираємося є тільки 3 двомісних номери. На місці ж виявилося що все це фігня - в нашій групі їх було 4 і явно могло бути й більше.

День 1: "Поселення і перший день на морі"

Поселили нас швидко і без проблем. Заразом ознайомивши із прилеглою територією та розпорядком дня. Сніданок на 8, обід в 13 і вечеряти в 18. Щодня на вибір або 100 мл вина (портвейн "777" білий та чеарвоний, там'янка) або біле морозиво в стаканчику. Також можна безкоштовно поїхати в одну з двох екскурсій на вибір - в вечірню Ялту або в музей катастроф в храмі. На території є 3 туалети, 1 цілодобовий душ з холодною водою і два з гарячою, але вони з 11 до 19, потім закриваються.
Годували гарно, їжа свіжа, смачна і її достатньо. М'ясні, молочні, мучні продукти, овочі та фрукти, каші, супи, чаї, компоти, повний раціон :-).
Море і пляж чисті, людей не дуже багато. В нас є два посвідчення на безкоштовні шезлонги, пластикові нові, звичайного формату. Пляж чистий, ходять, як завжди торговці і всякі рекламувальники туризму. Вода в морі чиста і прозора, єдине що погано - так це сонцезахисні креми, бо вони роблять воду біля берега масною, а камені на дні - липкими.



День 3: "Музей катастроф"
З'їздили на екскурсію в музей катастроф на водах та до храму. Музей не дивлячись на досить значні кошти в нього вкладені, виявився поганим. Там зроблена цікава атмосфера нутрощів затопленого корабля, в кожному залі по проектору, але експонатів - мало. Я в сказав зовсім мало, трохи водолазних скафандрів, фотографії на стінах та власне і все. Ще музей має гарну оглядову площадку на море. Висновок: відстій повний.
Далі, там поряд є храм для моряків. Храм московського патріархату, новий, красивий, із хитрим хрестом - об'ємним. До речі, що мене роздратувало так це те що ні в музеї ні в храмі не можна фотографувати. Жиди. :-)
Ввечері посокрушалися про програш нашої збірної туркам (за них ще якісь козли і вболівали) та й лягли спати.


















День 4: "Берегові рибки"
Біля берега плавають різні рибки. Розпізнати серед них однозначно вийшло тільки бичків. Ще одна була схожа на оселедця і ще якась з білою смужкою. Всі риби - чудові маскувальниці, коли причаяться то практично зливаються з дном. Всі намагаються бути камінчиками. Бички один в один як річкові піскарі, тільки темніші.
Перший раз узяли з собою матрац, важко щось додати.
Вечором зацінили місцеві коктейлі. Смачні і досить дешеві (приблизно як в Полтаві)

День 5: "День моря".
Ніяких екскурсій. Ніякого денного сну. Море-море. Взяли сьогодні маску, рибок біля каміння немає :-)

День 6: "УАЗ, Джур-джур та літаюча тарілка"
самий насичений подіями день. В 9 годин ранку ми поїхали УАЗиком на Джур-джур. УАЗ - звір машина, легко й невимушено вибирається на самі неймовірні вершини, їде по місцям де і пройти-то складно. Їхали ми ті 10-12 кілометрів десь пів години, з однією зупинкою на фотографування. Дорога спочатку була гарна, не дуже давно заасфальтована, без ям і вибоїн. Вздовж дороги тягнуться виноградники і просто дерева. А потім... Ми звернули вбік, на звичайну грунтовку. Спочатку, поки їхали по селу, все було нормально, згодом водій різко звернув вправо і зупинився перед якимось високим (~2м) і крутим (~70¤) горбом. УАЗик, взревнувши двигуном, досить легко на нього виїхав. Сумніваюся що хоч один новомодній джип на таке здатен. На гірці було плато з якимись малюнками на заасфальтованій поверхні. Там ми пофотографувалися на фоні машини та гір. Слід замітити що село Генеральське знаходиться в оточенні гір, там чудове повітря і неповторні краєвиди. Ми там бачили дуже багато піших туристів. Зустрілася також і пара груп велосипедистів.
При з'їзді з плато виявилося що на нього є й менш "крутий" заїзд, просто він трохи поодаль і нам прийшлося в робити гак. Далі дорога ставала все гірше і гірше, роздовбана роками не ремонтована грунтовка, на яку час від часу скочується каміння з гірських схилів (сам бачив декілька величеньких каменів). Одне місце взагалі було таке що мабуть тільки досвідчений водій здатен його проїхати навіть на УАЗику: ями і камені в пів колеса + все це під гірку. Доїхали всі в пилюці та з купою вражень.

Сам Джур-Джур теж цікавий, ми їхали не таким маршрутом як усі: звичайний маршрут іти спочатку знизу вверх на водоспад а потім до ванн і повертатися назад тим же самим шляхом. Наш же маршрут - одразу до верхньої ванни і потім пішки вниз. Зручніше й гарніше. Тож перше місце де ми побували - ванна молодості. Хто скупається той помолодіє. Ванна являє собою заглибину десь 1.6-1.7 м де можна окунутися. Вода у всьому водоспаді стабільна: +9, тому я вирішив що мені молодіти й так достатньо.
Наступна ванні - гріха, нічого особливого, водичка гарненько спадає зверху вниз. Третя ж ванна - любові, про неї взагалі мало що можна сказати.
Далі перейшли русло по каменях, подивилися на екземпляр тису ягідного (ядовите дерево) і підійшли до самго головного - водоспаду. Він ніколи не пересихає, самий повноводний водоспад Криму, всі ближчі села п'ють з нього воду, тому купатися там не можна. Стоять охоронці з матюгальником і ганяють: "Не заходьте в воду", "Вийдіть з-під каміння". Надивившись, надихавшись і нафотографувавшись з водоспадом ми пішли до місця збору. Попригощали нас там безкоштовною рекламною порцією порошкового вина, ми сіли в УАЗ і поїхали. Гарно було. По дорозі ще заїхали набрати води в джерелі, вода звичайна, не мінеральна, я просто напився і все.











День 7: "Барани"
День примітний тим що ми бачили на нашій базі стадо баранів. Вони бекали, боялися, какали і пісяли. Веселі такі баранчики, майбутні шашлички.

День 8-9: "Нічим не примітні"
Просто відпочинок. Пляж, пиво, вино, пахлава. А також більярд і знову барани.

День 10: "Востаннє. Баранячий шашлик"
Вперше спробував баранячий шашлик. Смачно приготований, з свіжою цибулькою (IMHO краще жарена), кетчупом, кропом і пивком. Єдиний недолік - що від них віддавало якимось пір'ям. Не знаю чи так повинно бути, але загалом я лишився задоволеним.

День 11: "Додому"

Новий український потяг метро

Нещодавно пощастило мені покататися в широко розрекламованому в новинах новому потязі метрополітену що виготовлений на Крюківському вагонобудівному заводі (м. Кременчук).
Примітка: той потяг що я на ньому їздив мав дещо інший зовнішній вигляд.

В принципі я в захваті! Новий потяг по відчуттям набагато краще за останні російські (порівнюю з моделлю Санкт-Петербургського заводу 2006 року).

Переваги

• шумоізоляція - це саме те що, вірогідно, зроблено найкраще. В порівнянні з іншими потягами - просто небо і земля;
• дизайн також на висоті: плавні форми, вклеєні вікна, приємні сидіння. Особливо сподобалаося оформлення стелі - вентиляційні отвори прикриті металевим листом з малюнком - просто і гарно.
• просто і зрозуміло виконана система аварійного відкривання дверей: велика яскраво-червона кнопка (ручка?) і коротке пояснення до неї у вигляді картинки;
• рух потягу плавний, практично без ривків (хоча тут ще є куди працювати - відчуваються переходи ступенів механічної характеристики двигуна [до речі, це моя стаття в Вікіпедії :-)]);
  

Недоліки

• двері вагона рухаються повільніше, а при закриванні ще й до того ж противно пищать;
• досить тихий динамік що оголошує станції, як на ній смак;
• трохи дребезжить стеля - слабувато прикрутили хвальоні металеві підвісні стелі :-)

У Білайна сервер на вінді

У Білайна сервер на вінді:

Fatal error: Maximum execution time of 30 seconds exceeded in C:\Apache2.2\htdocs\index.php on line 29

Черга до банку "Надра"

Майже кожного ранку коли йду на роботу бачу довгу чергу до відділення банку "Надра". Коли довша, коли менша, коли зовсім немає, а от сьогодні - рекордна. На фото десь її третина: частина людей стоїть під нависом і ще частину закрило дерево.

Додано: А ще з Надри йдуть клієнти: з зарплатних проектів. Явно скоро щось рухне. Цікаво, хто наступний?

Додано: і сьогодні така ж сама черга.

Тема Макдональдсів переслідує

Аби не вагома причина, я б не повернувся до теми макдональдсів. Але стався один цікавий випадок сьогодні в метро. Їхала поряд якась дівчина, прикольна така, яскраво червоне волосся, пірсинг кругом, навушники. Перед тим як виходити - щось непомітно витягла і наклеїла на місце для реклами. Я потім придивився - на наклейці було лого макдональдса і ригаючий клоун. Прикольно :-)
Не дуже ясні мотиви. Можлио просто в прикол все це робила?
Я поки їхав обдумував різні варіанти мотивів, але для мене підходящих там не виявилося (таких заради яких я б і сам таким зайнявся):

• випхнути ворожий Макдональдс з України, геть басурманам!
• отруїлася там чи що?
• працювала й не заплатили?
• протест проти суспільства? (якийсь із його виразів)

Загалом вчинок я вважаю безцільним, але прикольним - в метро зараз якраз реклама через кризу вся зникла, то хоч буде чим розважитися :-)
Жаль не сфотографував :-)

Спостережливість

В поліцейській академії 2 нателефонній будці, яку розбиватиме ломом перевдягнений Магоні написано червоною фарбою ХУЙ.

Метрополітен, річні проїзні квитки

Дуже приємно, я написав листа з feedback форми Київського метрополітену зі своїм запитанням і мені відповіли :-). Чесно кажучи я навіть трохи здивувався, думав що ніхто листів користувачів не читає, але виявилося що читає :-)

Я питав за річні проїзні квитки і їх відновлення в разі втрати. Думаю автор відповіді не буде проти що я поділюся з іншими цією інформацією :-). Вои планують можливість введення персоніфікованих річних проїзних квитків, але строків жодних ще не визначено.

От така от приємність :-)

Обережно, цією сторінкою можна порізатись!

Саме такий суперовий текст з'являється коли спробувати поправити детальну конфігурацію Mozilla Firefox 3.0.2:









Чудовий переклад :-)
Я буду обережним, обіцяю! :-)

Жжжжжж

Я вбив муху і тепер вона в мене на моніторі сидить. Безмолвно.

Різне несистематизоване потрошку

Полтавські бомжі в Києві: зустрів в Києві на станції метро "Арсенальна" (а точніше - в переході біля неї) бомжа, якого регулярно бачив до цього в Полтаві, навіть пам'ятаю де він там стояв :-). Може він і не бомж... Але милостиню просить регулярно. Також я відзначив той факт, що він вже мабуть років з п'ять ходить у одній і тій же одежі.

Автолюкс забезпечує якісний сервіс: автобуси з кондиціонером, безкоштовний чай, кава, бутерброд із сиром. Стюард все це розносить.

В Полтаві відкрили макдональдс: нічого особливого, просто констатація факту.

Полковник-регулювальник

В час інавґурації Кучми (на другий термін) стався такий випадок:
Весь шлях слідування президента був перекритий міліцією, всі заїзди, проїзди і переїзди. Ну і міліціонери були там, я думаю, самі найдосвідченіші. Так от, під'їзджає до перехрестя такий собі модний "Новий українець", на крутій машині, весь такий із себе розпальцьований. А там стоїть регулювальник і паличкою вказує всім мовляв "давайте, звертайте, котіться звідси". А крутий чувак не хоче слухати, вийшов з машини "базарити": розказував який він крутий, те, се. Міліціонера це швидко задовбало і він спустивши з одного плеча верхній одяг, показав тому погони полковника сказав крутьку що їдь ти, подалі звідси, поки ноги цілі :-)
От так от :-) І полковники бувають регулювальниками :-)

Пташки навесні

За останні 2 дні потішки мене досить сильно вражають - вони стають якісь зовсім "ручні". Вчора сидів, пив пиво, тут прилітає синичка. Я завмер - а дай, думаю, гляну, що вона буде робити. Вона пострибала по столу, поперелітала туди-сюди. Потім повернулася, підійшла до пачки чіпсів: взяла один, не сподобався, викинула, схопила інший - і полетіла на дерево.

Сьогодні ж бачив аж двох голубів: один сидів в траві (може хворий?) і зовсім мене не боявся. А інший, посеред базарчика, сів жінці на руку і там сидів. Потім полетів. Може він тренований? Бо якийсь не сильно жирний і тіло трохи видовжене, "сортовий" :-)

Банківський чек

Видано в далекому 1998-му році в АБ "Полтава-банк", на чеку вказано заводський номер комп'ютера і дату встановлення системи:

---

Уповноважений банк АБ "Полтава-банк"
Номер пункту обміну 013
Адреса пункту обміну вул. Чураївни 3/2
Заводський номер комп'ютера 058265421
Дата встановлення системи 18.09.96
Реєстраційний номер сертифіката 7

---

А система-то вже два роки без перевстановлення :-)
Не те що зараз - мабуть кожні три місяця переставляють (хоча може все й не так :-)).
І курс, курс який :-). Це ще до стрибка :-)

"Помигите, мы нищие"

Про жебраків у потязі

Як же вони мене сьогодні дістали, це просто ууууу.
Мене так і поривало щось нехороше комусь із них сказати. А чому так? Вони ж наче бідні і нещасні люди. Як би не так - брехати їх гарно навчили - ото і вся бідність.
Я ще розумію - коли пройшов - поспівав - отримав копієчку. Тут є смисл і праця, вклад сил і таланту (хоча б відносного). Але коли просто пройшов, пожалівся на життя - і отримав копієчку - то це вже занадто. Особливо коли ще й прибрехати нехило, сльозу витягнути.

Тепер сама історія

Сидів у вагоні, слухав своє музло, нікого не чіпав. Тут в потяг заходить бабця в червоній курточці і з ціпочком. Років так 60-70 і починає свою казку:

• попала в аварію: струс мозку і роздробило ногу в стопі і 3 переломи;
• в (увага!) обласній лікарні зробили операцію за 4 її пенсії, вставили 3 спиці, 6 болтів і ще чогось;
• нема грошей на ліки та нову операцію - щоб залізо повитягати.

Повна і абсолютна брехня:

• в Полтаві в обласній лікарні немає травматологічного відділення;
• в минулому році вона розказувала ту саму байку (ми з мамою згадали - 100%);
• після операції з однією паличкою не ходять - тим більше не їздять по потягах.

Преса про жебраків

Кременчуцька ПАНОРАМА
Телерадіокомпанія ВЕЖА

Закінчення

Потім іще всякі ходили - то співали то ще що, але така нагла брехня як ця "травма" мене просто бісить.

Укрпошта краде газети

Виписую Полтавський Вісник з лютого місяця (приблизно).
Перші 2-3 номери прийшли, а потім - ні слуху ні духу. Жодного не прийшло.
То я й стурбувався - що ж це таке відбувається, негарно :-)
Важлива примітка: в мене в поштовій скриньці відірвано дверцю, тому кожен бажаючий може звідти запросто щось поцупити.
Але ж не цупили спочатку? То я й пішов до відділення укрпошти - прояснити ситуацію, бо виникла в мене підозра що вони просто-напросто не носять мені та і все.
Прийшов я туди - кажу так і так, такі ото справи. Касирша гукнула листоношу - і та одразу зрозуміла про яку квартиру говориться - сама сказала що в мене ящика нема і що хтось краде і що я сам винен і т.д. Я натомість запитав: "А ви її носите?", мені нічого не відповіли, ситуація зайшла в тупик, то ж я розвернувся і пішов - всеодно той спір - колотіння води в ступі.
Але результат не заставив себе довго чекати :-)
Наступного вівторка газета вже була в ящику, свіжа й гарна :-)
Тож, я думаю, мої підозри цілком виправдалися - вони дійсно там крадії. Я навіть класну схему придумав - забирати собі всі "зайві" газети - і перепродавати продавцям на базарчику місцевому. Вигідно як продавцю газет (заробляє додатково) так і листоноші (аналогічно), і ризику - нуль :-)

Поїздки в потязі - туди й назад

Чому я найбільше пишу "розповідні" тексти саме в потязі?
Мабуть тому що тут страшне скучно :-), то й починаю писати всяке :-)

Поїзди та алкаші

Потяг "Полтава-Ромодан" (напівпасажирський :-) ) - зборище алкоголіків і сумнівних осіб, не дуже органічно перемішане із нормальними людьми (такими як я ;-D ). Матюки, перегар, провідники, міліція, діти, закохані - все в одному рухомому по рейках об'ємі простору (Я філософ-просвітитель :-) ). Поряд спостерігаю дуже чудову картину: закохані алкоголіки :-), бухі й сварливі, веселі і сумні, настрій мінливий (відчуваю себе лікарем що пише діагноз :-) ).

Мабуть опис алкашів це цікаво:

Мужик: п'яний, балакає про афган і грамоту від Горбачова, яку він буцімто отримав за хоробрість в бою. Може й отримав, але це мабуть не привід бухати, а тим більше - чіплятися до чесних людей. Бурчить і свариться на життя.

Жінка: не така п'яна, пинає його за бурчання (варнякання) і зайві балачки. Вона ненавидить українців і росіян, перших - особливо. Висловлює думку, що всіх хохлів потрібно повішати поголовно.

Чоловік та жінка люблять одне одного - це явно видно. А п'янка спортила їм життя. Отак.
[всі гуртом робимо невтішні висновки]

Нічим особливим ця поїздка більше не запам'яталася - звичайний роздовбаний псевдо-пасажирський потяг. Холод і пітьма :-). Чому всякі алкаші збираються в пітьмі? Мабуть потрібно бути гарним психологом та/або соціологом щоб дати відповідь на це питання. Може вони бояться світла? Ні, скоріше людей - щоб ніхто не бачив до чого вони опустилися. А п'яні молодики? Їм мабуть пантово нажертися у вагоні і подебоширити там, пику комусь набити, потрапити зрештою до міліції і всіх матом крити :-) гарне незакомплексоване життя :-)

[...тут я був у Яреськах...]

Їду вже в зворотньому напрямку, потяг чистий, теплий (навіть дещо занадто), люди тверезі :-). Чому ж тут нема стільки п'яниць? Адже це аналогічний потяг? Навіть більше того - це приміський а то - пасажирський (хоч і умовно - місця загальні, але частково плацкарт, на кожен вагон - провідники). По ціні - однакові, а сумнівні люди їздять у всякому відстії. Може їх там не ганяють? Дурня якась :-)

Another history

Маму я сьогодні дуже роздражаю, спочатку повільно працював (воду носив), потім ще там щось роздражав, а апофеозом став автобус в якому ми їхали з Яресьок на вокзал. В автобусі я випадково (по спільному недорозумінню) не розминувся з жінкою у вузькому проході - ми застряли :-) збоку це було дуже потішно :-), бо автобус-то порожній, вільні місця є :-). Зрештою проблема сама-собою вирішилася, а ми з мамою сміялися з цього випадку на вокзалі просто до сліз :-). І зараз смішно як згадати :-).