Музичне відкриття: Gogol Bordello

Гурт Gogol Bordello просто супер! Власний стиль, якість виконання, театралізація - все на місці. Хочу тепер сходити на їх концерт.
Окремо варто відмітити харизматичність головного виконавця - Євгена Гудзя, неординарна особистість я вам скажу. Чого варта тільки назва гуртів що він заснував:

Ще у Вермонті Гудзь заснував групи The Fags і Flying Fuck
--- Вікіпедія

Хоча з іншої сторони мене це не сильно й дивує, все-таки стиль виконання Гоголів близький до панк року і за словами самого Гудзя:

Я хотел бы, чтобы люди знали, что мы не арт-группа, не этно-группа и не фолк-группа, мы нью-йоркская команда, которая играет цыганский панк.
--- Профіль Gogol Bordello на LastFM

Ще одна цікавинка: там іноді матюки проскакують, тому на гучномовець краще не включати ;-)

Карпатський НР

Новий рік в Карпатах проводити гарно: гори, повітря, лижі, купа незабутніх вражень.

Їхали ми туди перед Новим роком і пробули аж до самого Різдва. Снігу, на жаль, було зовсім мало, тому на лижі вибралися тільки одного разу в Буковель - там є штучний сніг тому сезон там закінчується аж навесні.
Проживали ми в селі Ворохта у Василя Лавути (таксисту потрібно називати не адресу а до кого їхати, хоча від центру ми проживали за 5-10 хв пішого ходу). Електричне регульоване опалення, цілодобова гаряча вода і повністю дерев'яний будинок - умови дуже гарні. Ще є баня на дровах.
Хазяїн сам проводить екскурсії, він ними явно вже давно займається.

По днях

31. Новий рік
Приїхали і поселилися ми близько 14-ї години дня. Оскільки прокинулися ми цього дня досить рано то час до нового року тягнувся дууже довго. Місцеві ялинкові звичаї дещо інші ніж у нас: ялинку тут не рубають і наряджають прямо у дворі. При чому наряджають досить скудно: декілька іграшок, пара дощиків і верхушка. Бачив одного разу ялинку на балконі, схоже що рубають але ставлять дерево знадвору.
А новий рік як новий рік - шампанське, куранти, мангал

1. Ворохта
У Ворохті є декілька визначних місць. Це старий вже не діючий залізничний міст, побудований у 1894 році італійцями на замовлення австрії. Що цікаво, цемент для нього зроблений з додаванням курячих яєць (прям як в Києво-Печерській лаврі).
Наступна цікава штука - 70-метровий трамплін. Ми на нього підіймалися, на самий вершечок. Вид звідтіля відкривається чудовий, а от сам він в страшно роздовбаному стані: все старе, проржавіле, немає іноді ступеньок (де залізні) і поручні що хитаються. Зараз він здається на реконструкції (схоже на те - підйомник відремонтований, у гарному стані)
Ще там купа санаторіїв, взагалі це в основному курортне містечко. Єдиний промисловий об'єкт - це деревообробний комбінат, який зараз розпався на кулька дрібних підприємств.

2. Буковель
третього дня поїхали на лижні катання в Буковель, благо там є штучний сніг . В принципі про катання щось особливе сказати важко, в трьох словах: лижі, сніг, емоції. Покаталися, попили гарячого пива/чаю/шоколаду та й поїхали додому. Зламали палицю :-)
самі ж лижі брали не в Буковелі а у Ворохті. З однієї сторони там дешевше і є більше часу на підбір взуття, з іншої немає де залишити на час катання свої речі: взуття, рюкзак, тощо.
Слід відмітити високу якість сервісу в Буковелі: є кафе, готелі, стоянки для авто, багато підйомників (але до них довжелезні черги). Дороги регулярно чистять від снігу. Видно що це ще не кінець: розпочато не одне будівництво. Згадав недолік: затори на дорозі коли всі їдуть кататися або додому.

3. Яремче
Перший відвіданий об'єкт - ресторан "Гуцульщина". Він був зведений у 60-ті роки у класичному гуцульському стилі. Відвідали ми його чисто умовно - подивилися.
Далі пройшли на водоспад під назвою Пробій. Місцева "Вікторія", він був заввишки 20 м доки його не підірвали поляки щоб нормально сплавляти ліс (бо він з висоти падав і бився, гинули люди). Потім вони про це пожаліли бо щось там спортилося в екосистемі.
За водоспадом величезний суперринок сувенірів. Завітайте обов'язково! Ціни не кусаються, якість гарна, продавці нормальні.
І мегахіт - похід до печери Олекси Довбуша. Ліс, природа, екскурсійна розповідь, лазіння по небезпекам - загалом купа вражень. Спойлити особо не буду, скажу лиш що це була сама цікава екскурсія з усіх.
"Прошу пана на гілляку", говорив Довбуш і вішав пана :-)

4. Похід у ліс
Ходили цього дня ми покоряти чудовий Ворохтянський ліс. Маршрут наступний: дім - центр - вокзал - стара церква - сота Life:) - ліс - поляна.
Дуже прегарні там краєвиди: гори, сніг і ліс. До речі ходити слід обережно, бо провалитися в якийсь струмок там раз плюнути.

5. Верховина
Їдучи на Верховину переїжджали через Кривопільський перевал з найвищою точкою дороги на висоті 1013 м над рівнем моря.
Спочатку ми відвідали неопалюваний музей Івана Франка, де мені найбільш запам'ятався його голографічний портрет. Потім ще відвідали справжню гуцульську хату, захищену з усіх боків від холоду та ворогів:
- високий паркан;
- хазяїн спав на рушниці, для якої була спеціальна виїмка в лавці;
- тварини ночували через стіну від людей тим самим трохи іх зігріваючи.
Ще було цікаво дізнатися що трембіта це не просто музичний інструмент а і засіб комунікації між гірцями (хата від хати знаходилася подекуди на відстані 2-3 км.).

6. Різдво
На Різдво було дещо скучнувато - окрім ресторану нікуди не ходили, дома було застілля і телевізор з мультиками. Їли смачну кутю, двічі - перший раз як подарунок від ресторану і другий вже вдома. Приходили два колядника, один з Києва інший - з Миколаєва.

7. Додому
Їхали приміським потягом, в основному задля того щоб проїхатися по тунелям. Так само як в метро тільки повна темнота, бо в потязі на час тунелювання освітлення не вмикають (у всякому разі в приміському).
Залізна дорога там на дерев'яних шпалах (бетонні там з якихось причин не можна), потяги складаються максимум з 3 вагонів. Також мабуть з тієї ж псамої причини гір, хоча є підозра що там більше людей просто їздити не буде - села кругом.

В Івано-Франківську на вокзалі ходив чудовий різдвяний вертеп, чорт, цар, смерть, козаки, крива баба :-)

Фотографії я помістив в окремий альбом ось тут: http://picasaweb.google.com/farfurkis/OackFC

Іноді дивлюся штуку

Коли програма компілюється і нудно в очікуванні кінця цього процесу, я переглядаю сайти рандомної інформації. Що це? Це сайти де для мене щось малоочікуване можна прочитати. В принципі це 4 ресурси:

• Juick - Почитати останні пости людей, знайти цікавий і піти далі в обговорення
  
• Recc.info - Пошукати корисні рекомендації
  
• Anekdot.ru - Почитати анекдоти
  
• Google Reader - Почитати новини і всякі свої підписки

Ресурс вибираю із приблиного часу що потрібно провідпочивати. Великі статті - великий час.

Трамвай-проторювач шляху

У зв'язку з снігопадом трамваї ходять "пачками":
спочатку їде потрійний порожній трамвай, він розчищає собою сніг.
Їде періодично зупиняючись, мабуть не так легко сніг чистити :-)
За ним йдуть один за одним звичайні маршрутні.

І цитата в тему:

umfo-> Стою утром, жду трамвай. Снегу навалило и трамваи не могут проехать. И тут, вижу - на горизонте появляется трактор, который чистит рельсы и за ним резво едут 8 трамваев )
umfo-> И сразу в голове начинает играть музыка Вагнера "Полёт валькирий"...

http://bash.org.ru/quote/405413

Updated: провідник в трамваї розмовляв зі своїм знайомим, я підслухав що їм з вересня не платять зарплату і цього року з бюджету не виділили жодної копійки на ремонт трамваїв.
Ремонт іде за кошти що заробили з продажу квитків. Також він казав що ще жодного року такого не було.

Моя думка: цілком схоже на правду, особливо дивлячись на те як часто вони ламаються: за останній місяць я тричі їхав в зламаному трамваї:

• один раз він задимівся;
• іншого разу їхав дуже повільно і сильно гудів (неполадки з двигуном);
• і останнього разу відкрилася кришка батареї опалення.

І взагалі - все в них стріляє, димить і дребезжить. І не дивно, якщо таке ставлення влади до транспортників.

Негаразди функціонування Ukr.net

Ukr.net - гарна назва та поганенький сервіс. Пошту я цю для себе офіційно визнаю ненадійною: листи пропадають.

Гарантовано пропало три листа від двох різних відправників. Нормальні люди спам складають в спам і нічого не видаляють. Ukr.net же навіть не повідомляє мене що лист не дійшов. Я взагалі випадково взнав про такі штуки-дрюки (хоча підозрював давно).

Написав в саппорт з проблемою там хоч і відповіли оперативно, але допомагати відмовилися. Ну вони відмовилися то й я відмовлюся. Є купа більш якісних поштових сервісів на один з яких я і планую невдовзі перейти.

До речі, з радістю б вислухав рекомендації щодо вибору електронного ящика. та
Крім: gmail, yandex, rambler, meta, mail.ru, ukr.net та електронних поштових скриньок різноманітних спільнот.

Пікнік 14.10.2009

Знову відвідав концерт гурту Пікнік. Не дивлячись на епідемію, його не відмінили.

Концерт був цілком гарний, з минулого разу змінили відео та сцену. Додали магніт, додали пару нових персонажів, як то: жінка з блимаючими цицьками і гіперболоїд.

Були власні особливі інструменти, була гарна атмосфера.
З деякеих висновків - в полтавському листопаді звук значно кращий за київський будинок офіцерів.

Ходулісти рулять :-)

Ubuntu 9.10

Проапгрейдився до нової версії Ubuntu. Перше враження: супер.
Цього разу апгрейд був майже абсолютно гладким: нічого не впало, дещо просто переналаштувалося (аплет який читає температурно-вентиляторні дані з сенсорів).

Заодно почистив міріади програм які "встановив подивитися та забув видалити".
Сама процедура оновлення тривала досить довго:

• годин 10-15 вантажилися ~2,3-2,4 Гб оновлень;
• 1,5-2 години ці оновлення встановлювалися в систему (1960 пакетів);
• 1 година на перевірку чи все основне нормально працює.

Ітого: ~15 годин

Здається стало швидше працювати, пропали деякі дрібні проблеми з GUI, нових проблем не наплодилося.

Оновився Firefox до 3.5, додався переклад деяких програм (зокрема порадував KeePassX). Eclipse оновився до 3.5.1, а моя власноруч встановлена версія 3.5 перестала нормально працювати: неможливо іноді(!) натиснути мишкою по кнопці в діалозі ("Next", "Finish").
Причину цього дива я збагнути не можу, це при тиму всьому що Ubuntu-версія працює без проблем.

Ще одна важлива штука - у всіх меню Eclipse пропали значки. Спочатку я думав що проблема з самим Eclipse, але виявилося що він ні при чому (три різні версії пробував - скрізь не було значків). Потім думав може щось не так з JVM, але й тут нічого толкового не вийшло зробити. Нагуглити також нічого не вийшло, тому почав колупати Ubuntu. Розколупав: за замовчуванням значки в меню вимкнені.
Питання до розробників: для чого таке замовчування? Кому вони заважали?

Новинка: Центр програмного забезпечення. Це чергова переробка менеджера програм. Cтало зручніше і, що важливо, інтуїтивніше. Все частіше й частіше надаю йому перевагу замість aptitude.

Головний висновок: фактично нічого не зламалося, можна апдейтитись.